Римлян (OGI) - Глава 1

1: Павло, раб Iсуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звiщання Євангелiї Божої,
2: яке Вiн перед тим приобiцяв через Своїх пророкiв у святих Писаннях,
3: про Сина Свого, що тiлом був iз насiння Давидового,
4: i об'явився Сином Божим у силi, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Iсуса Христа, Господа нашого,
5: що через Нього прийняли ми благодать i апостольство на послух вiри через Iм'я Його мiж усiма народами,
6: мiж якими й ви, покликанi Iсуса Христа,
7: усiм, хто знаходиться в Римi, улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир вiд Бога, Отця нашого, i Господа Iсуса Христа!
8: Отже, насамперед дякую Боговi моєму через Iсуса Христа за всiх вас, що вiра ваша звiщається по всьому свiтовi.
9: Бо свiдок менi Бог, Якому служу духом своїм у звiщаннi Євангелiї Його Сина, що я безперестанно згадую про вас,
10: i в молитвах своїх завжди молюся, щоб воля Божа щасливо попровадила мене коли прийти до вас.
11: Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змiцнення вас,
12: цебто потiшитись разом мiж вами спiльною вiрою i вашою, i моєю.
13: Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разiв мав я замiр прийти до вас, але менi перешкоджувано аж досi, щоб мати який плiд i в вас, як i в iнших народiв.
14: А гелленам i чужоземцям, розумним i немудрим я боржник.
15: Отже, щодо мене, я готовий i вам, хто знаходиться в Римi, звiщати Євангелiю.
16: Бо я не соромлюсь Євангелiї, бож вона сила Божа на спасiння кожному, хто вiрує, перше ж юдеєвi, а потiм гелленовi.
17: Правда бо Божа з'являється в нiй з вiри в вiру, як написано: А праведний житиме вiрою.
18: Бо гнiв Божий з'являється з неба на всяку безбожнiсть i неправду людей, що правду гамують неправдою,
19: тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.
20: Бо Його невидиме вiд створення свiту, власне Його вiчна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання,
21: бо, пiзнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, i не дякували, але знiкчемнiли своїми думками, i запаморочилось нерозумне їхнє серце.
22: Називаючи себе мудрими, вони потуманiли,
23: i славу нетлiнного Бога змiнили на подобу образа тлiнної людини, i птахiв, i чотириногих, i гадiв.
24: Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхнiх сердець на нечистiсть, щоб вони самi знеславляли тiла свої.
25: Вони Божу правду замiнили на неправду, i честь вiддавали, i служили створiнню бiльш, як Творцевi, що благословенний навiки, амiнь.
26: Через це Бог їх видав на пожадливiсть ганебну, бо їхнi жiнки замiнили природне єднання на протиприродне.
27: Так само й чоловiки, позоставивши природне єднання з жiночою статтю, розпалилися своєю пожадливiстю один до одного, i чоловiки з чоловiками сором чинили. I вони прийняли в собi вiдплату, вiдповiдну їхньому блудовi.
28: А що вони не вважали за потрiбне мати Бога в пiзнаннi, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.
29: Вони повнi всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повнi заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв,
30: обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишнi, винахiдники зла, неслухнянi батькам,
31: нерозумнi, зрадники, нелюбовнi, немилостивi.
32: Вони знають присуд Божий, що тi, хто чинить таке, вартi смерти, а проте не тiльки самi чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.