Лука (OGI) - Глава 1

1: Через те, що багато-хто брались складати оповiсть про справи, якi стались мiж нами,
2: як нам тi розповiли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,
3: тому й я, все вiд першої хвилi докладно розвiдавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофiле,
4: щоб пiзнав ти iстоту науки, якої навчився.
5: За днiв царя юдейського Iрода був один священик, на iм'я Захарiй, з денної черги Авiя, та дружина його iз дочок Ааронових, а iм'я їй Єлисавета.
6: I обоє вони були праведнi перед Богом, бездоганно сповняючи заповiдi й постанови Господнi.
7: А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплiдна була, та й вiку старого обоє були.
8: I ось раз, як у порядку своєї черги вiн служив перед Богом,
9: за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввiйти й покадити.
10: Пiд час же кадiння вся безлiч народу молилась знадвору.
11: I з'явивсь йому Ангол Господнiй, ставши праворуч кадильного жертiвника.
12: I стривоживсь Захарiй, побачивши, i острах на нього напав.
13: А Ангол до нього промовив: Не бiйся, Захарiє, бо почута молитва твоя, i дружина твоя Єлисавета сина породить тобi, ти ж даси йому ймення Iван.
14: I вiн буде на радiсть та втiху тобi, i з його народження багато-хто втiшаться.
15: Бо вiн буде великий у Господа, нi вина, нi п'янкого напою не питиме, i наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матерi.
16: I багато синiв iз Iзраїля вiн наверне до їхнього Господа Бога.
17: I вiн сам перед Ним буде йти в духу й силi Iллi, щоб серця батькiв привернути до дiтей, i неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.
18: I промовив Захарiй до Ангола: Iз чого пiзнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого вiку...
19: А Ангол прорiк йому в вiдповiдь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, i звiстити тобi про цю Добру Новину.
20: I замовкнеш ось ти, i говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти вiри не йняв був словам моїм, якi збудуться часу свого!
21: А люди чекали Захарiя, та й дивувались, чого забаривсь вiн у храмi.
22: Коли ж вийшов, не мiг говорити до них, i вони зрозумiли, що видiння вiн бачив у храмi. А вiн тiльки знаки їм давав, i залишився нiмий...
23: I як днi його служби скiнчились, вiн вернувся до дому свого.
24: А пiсля тих днiв зачала його дружина Єлисавета, i таїлась п'ять мiсяцiв, кажучи:
25: Так для мене Господь учинив за тих днiв, коли зглянувся Вiн, щоб зняти наругу мою мiж людьми!
26: А шостого мiсяця вiд Бога був посланий Ангол Гавриїл у галiлейське мiсто, що йому на iм'я Назарет,
27: до дiви, що заручена з мужем була, на iм'я йому Йосип, iз дому Давидового, а iм'я дiвi Марiя.
28: I, ввiйшовши до неї, промовив: Радiй, благодатная, Господь iз тобою! Ти благословенна мiж жонами!
29: Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привiтання.
30: А Ангол промовив до неї: Не бiйся, Марiє, бо в Бога благодать ти знайшла!
31: I ось ти в утробi зачнеш, i Сина породиш, i даси Йому ймення Iсус.
32: Вiн же буде Великий, i Сином Всевишнього званий, i Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
33: I повiк царюватиме Вiн у домi Якова, i царюванню Його не буде кiнця.
34: А Марiя озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...
35: I Ангол промовив у вiдповiдь їй: Дух Святий злине на тебе, i Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
36: А ото твоя родичка Єлисавета i вона зачала в своїй старостi сина, i оце шостий мiсяць для неї, яку звуть неплiдною.
37: Бо для Бога нема неможливої жадної речi!
38: А Марiя промовила: Я ж Господня раба: нехай буде менi згiдно з словом твоїм! I вiдiйшов Ангол вiд неї.
39: Тими днями зiбралась Марiя й пiшла, поспiшаючи, у гiрську околицю, у мiсто Юдине.
40: I ввiйшла вона в дiм Захарiя, та й поздоровила Єлисавету.
41: Коли ж Єлисавета зачула Марiїн привiт, затрiпотала дитина в утробi її. I Єлисавета наповнилась Духом Святим,
42: i скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти мiж жонами, i благословенний Плiд утроби твоєї!
43: I звiдкiля менi це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44: Бо як тiльки в вухах моїх голос привiту твого забринiв, вiд радощiв затрiпотала дитина в утробi моїй!
45: Блаженна ж та, що повiрила, бо сповниться проречене їй вiд Господа!
46: А Марiя промовила: Величає душа моя Господа,
47: i радiє мiй дух у Бозi, Спасi моїм,
48: що зглянувся Вiн на покору Своєї раби, бо ось вiд часу цього всi роди мене за блаженну вважатимуть,
49: бо велике вчинив менi Потужний! Його ж Iмення святе,
50: i милiсть Його з роду в рiд на тих, хто боїться Його!
51: Вiн показує мiць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
52: Вiн могутнiх скидає з престолiв, пiдiймає покiрливих,
53: удовольняє голодних добром, а багатих пускає нi з чим!
54: Пригорнув Вiн Iзраїля, Свого слугу, щоб милiсть згадати,
55: як прорiк був Вiн нашим отцям, Аврааму й насiнню його аж повiки!
56: I залишалась у неї Марiя щось мiсяцiв зо три, та й вернулась до дому свого.
57: А Єлисаветi настав час родити, i сина вона породила.
58: I почули сусiди й родина її, що Господь Свою милiсть велику на неї послав, та й утiшалися разом iз нею.
59: I сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрiзати дитя, i хотiли назвати його йменням батька його Захарiй.
60: I озвалася мати його та й сказала: Нi, нехай названий буде Iван!
61: А до неї сказали: Таж у родинi твоїй нема жадного, який названий був тим iм'ям!
62: I кивали до батька його, як хотiв би назвати його?
63: Попросивши ж табличку, написав вiн слова: Iван iмення йому. I всi дивувались.
64: I в тiй хвилi уста та язик розв'язались йому, i вiн став говорити, благословляючи Бога!
65: I страх обгорнув усiх їхнiх сусiдiв, i по всiх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...
66: А всi, що почули, розважали у серцi своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... I Господня рука була з нею.
67: Його ж батько Захарiй наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68: Благословенний Господь, Бог Iзраїлiв, що зглянувся й визволив люд Свiй!
69: Вiн рiг спасiння пiднiс нам у домi Давида, Свого слуги,
70: як був заповiв вiдвiку устами святих пророкiв Своїх,
71: що вiд ворогiв наших визволить нас, та з руки всiх наших ненависникiв,
72: що вчинить Вiн милiсть нашим отцям, i буде пригадувати Свiй святий заповiт,
73: що дотримає й нам ту присягу, якою Вiн присягавсь Авраамовi, отцю нашому,
74: щоб ми, визволившись iз руки ворогiв, служили безстрашно Йому
75: у святостi й праведностi перед Ним по всi днi життя нашого.
76: Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
77: щоб народу Його дати пiзнати спасiння у вiдпущеннi їхнiх грiхiв,
78: через велике милосердя нашого Бога, що ним Схiд iз висоти нас вiдвiдав,
79: щоб свiтити всiм тим, хто перебуває в темрявi й тiнi смертельнiй, щоб спрямувати нашi ноги на дорогу миру!
80: А дитина росла, i скрiплялась на дусi, i перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Iзраїлем.