- 1
- Якiв, раб Бога й Господа Iсуса Христа, дванадцятьом племенам, якi в Розпорошеннi, вiтаю я вас!
- 2
- Майте, брати мої, повну радiсть, коли впадаєте в усiлякi випробовування,
- 3
- знаючи, що досвiдчення вашої вiри дає терпеливiсть.
- 4
- А терпеливiсть нехай має чин досконалий, щоб ви досконалi та бездоганнi були, i недостачi нi в чому не мали.
- 5
- А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить вiд Бога, що всiм дає просто, та не докоряє, i буде вона йому дана.
- 6
- Але нехай просить iз вiрою, без жадного сумнiву. Бо хто має сумнiв, той подiбний до морської хвилi, яку жене й кидає вiтер.
- 7
- Нехай бо така людина не гадає, що дiстане що вiд Господа.
- 8
- Двоєдушна людина непостiйна на всiх дорогах своїх.
- 9
- А понижений брат нехай хвалиться високiстю своєю,
- 10
- а багатий пониженням своїм, бо вiн промине, як той цвiт трав'яний,
- 11
- бо сонце зiйшло зо спекотою, i траву посушило, i вiдпав цвiт її, i зникла краса її виду... Так само зiв'яне й багатий у дорогах своїх!
- 12
- Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дiстане вiнця життя, якого Господь обiцяв тим, хто любить Його.
- 13
- Випробовуваний, хай не каже нiхто: Я вiд Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, i нiкого Вiн Сам не спокушує.
- 14
- Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливiстю власною.
- 15
- Пожадливiсть потому, зачавши, народжує грiх, а зроблений грiх народжує смерть.
- 16
- Не обманюйтесь, брати мої любi!
- 17
- Усяке добре давання та дар досконалий походить згори вiд Отця свiтил, що в Нього нема перемiни чи тiнi вiдмiни.
- 18
- Захотiвши, Вiн нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творiв Його.
- 19
- Отож, мої брати любi, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повiльна на гнiв.
- 20
- Бо гнiв людський не чинить правди Божої.
- 21
- Тому то вiдкиньте всiляку нечисть та залишок злоби, i приймiть iз лагiднiстю всiяне слово, що може спасти вашi душi.
- 22
- Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.
- 23
- Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подiбний людинi, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалi,
- 24
- бо розгляне себе та й вiдiйде, i зараз забуде, яка вона є.
- 25
- А хто заглядає в закон досконалий, закон волi, i в нiм пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець дiла, i вiн буде блаженний у дiяннi своїм!
- 26
- Коли ж хто гадає, що вiн побожний, i свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожнiсть того!
- 27
- Чиста й непорочна побожнiсть перед Богом i Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхнiх, себе берегти чистим вiд свiту.
|