1
Багато разiв i багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отцiв через пророкiв,
2
а в останнi цi днi промовляв Вiн до нас через Сина, що Його настановив за Наслiдника всього, що Ним i вiки Вiн створив.
3
Вiн був сяєвом слави та образом iстоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших грiхiв, i засiв на правицi величности на висотi.
4
Вiн остiльки був лiпший понад Анголiв, оскiльки славнiше за них успадкував Iм'я.
5
Кому бо коли з Анголiв Вiн промовив: Ти Мiй Син, Я сьогоднi Тебе породив! I знову: Я буду Йому за Отця, а Вiн Менi буде за Сина!
6
I коли знов Вiн уводить на свiт Перворiдного, то говорить: I нехай Йому вклоняться всi Анголи Божi.
7
А про Анголiв Вiн говорить: Ти чиниш духiв Анголами Своїми, а палючий огонь Своїми слугами.
8
А про Сина: Престол Твiй, о Боже, навiк вiку; берло Твого царювання берло праведности.
9
Ти полюбив праведнiсть, а беззаконня зненавидiв; через це намастив Тебе, Боже, Твiй Бог оливою радости бiльше, нiж друзiв Твоїх.
10
I: Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук.
11
Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всi вони, як той одяг, постарiють.
12
Як одежу, їх змiниш, i минуться вони, а Ти завжди Той Самий, i роки Твої не закiнчаться!
13
Кому з Анголiв Вiн промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогiв пiднiжком ногам Твоїм!
14
Чи не всi вони духи служебнi, що їх посилають на службу для тих, хто має спасiння вспадкувати?