1
Павло, з волi Божої апостол Христа Iсуса, та брат Тимофiй, до Божої Церкви в Коринтi, з усiма святими в цiлiй Ахаї,
2
благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого й Господа Iсуса Христа!
3
Благословенний Бог i Отець Господа нашого Iсуса Христа, Отець милосердя й Бог потiхи всiлякої,
4
що в усякiй скорботi Вiн нас потiшає, щоб змогли потiшати й ми тих, що в усякiй скорботi знаходяться, тiєю потiхою, якою потiшує Бог нас самих.
5
Бо поскiльки намножуються в нас терпiння Христовi, так через Христа й потiшення наше намножується.
6
Бо як терпимо скорботи, то на вашу потiху й спасiння; коли потiшаємось, то на вашу потiху в терпiннi тих самих страждань, якi терпимо й ми.
7
А наша надiя певна про вас, бо ми знаємо, що ви спiльники як у терпiннях, так само i в потiсi.
8
Бо не хочемо, браття, щоб не вiдали ви про нашу скорботу, що в Азiї трапилась нам, бо над мiру й над силу були ми обтяженi, так що ми не надiялися навiть жити.
9
Та самi ми в собi мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надiї на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,
10
що вiд смерти такої нас визволив i визволяє, i на Нього й покладаємося, що й ще визволить Вiн,
11
як поможете разом i ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.
12
Бо це нам хвала, свiдчення нашого сумлiння, що в святостi й чистостi Божiй, не в тiлеснiй мудростi, але в Божiй благодатi жили ми на свiтi, особливо ж у вас.
13
Бо iншого вам ми не пишемо, тiльки те, що читаєте та розумiєте, а сподiваюсь, що ви й до кiнця зрозумiєте,
14
як частинно нас ви й зрозумiли, що ми вам похвала, як i ви нам, у день Господа нашого Iсуса.
15
I з певнiстю цiєю хотiв я давнiше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге,
16
i через вас перейти в Македонiю, а з Македонiї знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене вiдпровадили.
17
Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тiлом задумую, щоб було в мене i Так, так, i Нi, нi?
18
Але вiрний Бог, що наше слово до вас не було Так i Нi.
19
Бо Син Божий Iсус Христос, що ми Його вам проповiдували, я й Силуан, i Тимофiй, не був Так i Нi, але в Нiм було Так.
20
Скiльки бо Божих обiтниць, то в Ньому Так, i в Ньому Амiнь, Боговi на славу через нас.
21
А Той, Хто нас iз вами в Христа утверджує, i Хто нас намастив, то Бог,
22
Який i назнаменував нас, i в нашi серця дав завдаток Духа.
23
А я кличу Бога на свiдка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,
24
не тому, нiби ми беремо владу над вашою вiрою, але вашої радости помiчники ми, бо ви встояли вiрою!