У домі Симона прокаженого 1-11; Тайна Вечеря 12-31; у саді гетсиманськім 32-52; перед Каяфою 53-65; Петро відрікається 66-72.

1
Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити,
2
але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!
3
І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову.
4
Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира!
5
Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони ремствували на неї.
6
Але Ісус сказав: "Лишіть її.
Чого її бентежите?
Вона зробила супроти мене добрий вчинок.
7
Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити;
мене ж не завжди маєте.
8
Що могла, те зробила;
вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон.
9
Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї."
10
Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм.
11
Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші.
І він шукав, як би його видати у сприятливий час.
12
А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: "Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, - щоб ти їв Пасху?"
13
І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: "Ідіть у місто;
і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води;
йдіть лишень за ним,
14
і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху?
15
І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову.
Там приготуйте нам."
16
Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху.
17
Якже настав вечір, - приходить з дванадцятьма.
18
І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: "Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть."
19
Вони засмутились і один по одному заходились його питати: "Чи не я?"
20
Він відповів їм: "Один з дванадцятьох, що вмачає зо мною руку в миску.
21
Син Чоловічий іде, як написано про нього;
але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого.
Краще було б не родитись чоловікові тому!"
22
І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: "Беріть, це моє тіло."
23
Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі.
24
Та й сказав їм: "Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох.
25
Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім."
26
І, проспівавши, вийшли на гору Оливну.
27
І сказав їм Ісус: "Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться.
28
Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї."
29
А Петро сказав до нього: "Навіть коли й усі спокусяться, - та не я!"
30
Відповів йому Ісус: "Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся."
31
А він ще більше твердив: "Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе!" І всі так само говорили.
32
І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, - то й каже своїм учням: "Посидьте тут, поки я помолюся."
33
І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись.
34
Потім каже до них: "Душа моя вся смутиться аж до смерти.
Лишіться тут і чувайте."
35
Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година.
36
І мовив: "Авва - Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу!
Та не що я хочу, а що ти."
37
І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: "Симоне, ти спиш?
Не міг єси чувати ані однієї години?
38
Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу.
Дух бадьорий, але тіло кволе!"
39
І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово.
40
І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати.
41
Повернувся він утретє й каже їм: "Спите ще й спочиваєте?
Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам.
42
Уставайте, ходімо!
Зрадник мій ось наблизився!"
43
І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями - від первосвящеників, книжників і старших.
44
Його зрадник дав їм знак, кажучи: "Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно."
45
І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю - і поцілував його.
46
А вони наклали на нього руки й схопили його.
47
Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо.
48
Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: "Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати.
49
Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили.
Та це - щоб збулося Писання."
50
Тоді всі, лишивши його, повтікали.
51
Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним.
Його схопили,
52
тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.
53
І повели Ісуса до первосвященика;
і зібрались усі первосвященики, старші та книжники.
54
Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі.
55
Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили.
56
Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні.
57
А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно:
58
"Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний."
59
Та й це їхнє свідчення не було однозгідне.
60
Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: "Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе?"
61
Та він мовчав і нічого не відповідав.
Знову спитав його первосвященик і каже йому: "Чи ти єси Христос, Син Благословенного?"
62
"Я є, - відповів Ісус, - і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних."
63
Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: "Навіщо нам іще свідків?
64
Ви чули богохульство!
Як вам здається?" І всі вони присудили, що смерти він гідний.
65
Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: "Пророкуй!" А й слуги били його по обличчі.
66
Коли Петро був унизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика
67
і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: "А й ти був з Ісусом Назарянином."
68
Та він відрікся, кажучи: "Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш." Та й вийшов геть на переддвір'я, - а півень і заспівав!
69
Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: "Цей з їхніх."
70
Та він відрікся знову.
І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: "Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин."
71
Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете.
72
І тієї ж миті півень заспівав удруге.
І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: "Перше ніж півень заспіває двічі, - тричі мене відречешся." Та й заридав гірко.