Перевага любови

1
Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.
2
Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би - ніщо.
3
І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи.
4
Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається,
5
не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;
6
не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;
7
все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
8
Любов ніколи не переминає.
Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.
9
Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.
10
Коли настане досконале, недосконале зникне.
11
Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина.
Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче.
12
Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно;
тоді ж - обличчям в обличчя.
Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.
13
Тепер же зостаються: віра, надія, любов - цих троє;
але найбільша з них - любов.